Личная страница Ольчик Савюк ВКонтакте

Я красива та розумна дівчина.Працюю фармацевтом. Люблю поседіти в компанії з своїми друзяками ,посміятися до схочу.Але я люблю залишитися сама з собою подумати про все та відволіктися від проблем...

Люблю займатися баскедболом, волейболом, фудболом, настiльним тенiсом.Найбiльш люблю грати баскедбол, ще з шкiльного вiку граю.Бiльш серйозно почала займатися на навчанi в командi Коледжа.В школi получила грамоту за досягненя виграшних мiсть.А зараз з з своэю командою i тренером iздимо на спортивнi змагання

95-КBАРТАЛ.ЗІРКА+ЗІРКА.НАША РАША

Ромео и Джульета

Слухати можу все, а от що подобається більше то можна слухати частіше.

ЧЕРВОНА ТРОЯНДА!
Це було у Франції досить-таки давно.На одній із вулиць Парижа біля одного з будинків просто на тротуарі сиділа жінка.Мов статуя,була майже нерухомою і навіть не простягала руки для милостині.І все ж милосердні,перехожі деколи кидали їй під ноги монети.Та й ті не поспішала підіймати.На перший погляд,байдужішу людину годі було й уявити.До її одинокої постаті настільки звикли,що без неї цей відрізок паризької вулиці був би,напевне,зовсім іншим.
Одного разу прохачку запримітив поет,котрий приїхав до свого друга у це славнозвісне місто.Зупинившись неподалік,він уважно спостерігав за нею.Від довгого перебування на вулиці в огрубілих рисах її стражденного,але витонченого обличчя поет побачив незвичайну,хоч тепер і зів'ялу,вроду,а в очах - минуле натхнення і проблиски жаги.Яка ж недоля повинна була спіткати цю нещасну жінку,в минулому,безперечно,красуню,що вона вибрала саме такий спосіб життя?
Наступного дня поет знову вийшов прогулятися.Теплий осінній вітерець розвіював його густе i довге волосся,ласкаве сонце торкалося ледь позолоченого листя дерев,а небо дихало такою яскравою синню,що рядки народжувались невимушено і легко.Так непомітно він знову опинився на знайомій вулиці,пiдійшов до цієї незнайомки і простянув їй... червону троянду.Силкуючись вона підвелась,тремтячими від хвилювання руками вхопилась за добродія,намагаючись поцілувати його в руку.Виконавши цю важливу,як для неї,місію,пошкандибала,притискаючи до грудей,як найдорожчу коштовність,палаючу яскравим полум'ям чарівну квітку.
Цілий тиждень,впереше за багато рокив,не з'являлась ця диана жінка на своєму постійному місці.Коли ж у неї запитали,чи вона жила весь цей час,відповіла коротко:
-Трояндою....:-)